ККС дійшов висновку, що прокурор не входить до кола таких осіб.
Касаційний кримінальний суд по справі № 344/13061/16-к дійшов висновку, що прокурори не мають права подавати апеляційну скаргу на рішення суду про продовження терміну утримання під вартою до вирішення справи по суті.
При винесенні рішення ККС виходив з такого.
Статтею 392 КПК визначено перелік судових рішень, зокрема ухвал суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 цієї статті в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру та інші ухвали у випадках, передбачених КПК.
Проте нормами КПК прямо не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають (крім випадків, визначених цим Кодексом).
Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК (ч. 2 зазначеної статті). Цими положеннями КПК фактично встановлено, що право на апеляційне оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою у суді першої інстанції може бути реалізовано лише з відстрочкою на невизначений термін до оскарження рішення у справі.
13 червня 2019 року Конституційний Суд України у рішенні №-4 р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.
Конституційний Суд сформулював юридичну позицію, згідно з якою положення статей 1, 3, 8, 21, 29, ч. 1 ст. 55 Конституції України гарантують особі, право якої на свободу та особисту недоторканність обмежено рішенням суду у кримінальному судочинстві, судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку судових рішень щодо обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність до ухвалення судового рішення по суті.
Зазначені вище норми – статті 29 та 55 Основного Закону, а також стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають права людини на свободу й особисту недоторканність, захист прав і свобод людини і громадянина судом та спрямовані на недопущення свавільного позбавлення свободи.
Таким чином, окреме апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті на підставі рішення Конституційного Суду спрямоване на забезпечення обвинуваченому, конституційне право на свободу якого обмежено шляхом продовження строку тримання під вартою на підставі ухвали суду, ефективного судового захисту шляхом перевірки судом апеляційної інстанції законності цієї ухвали. Адже за результатами апеляційного перегляду в разі незаконного позбавлення волі право особи може бути повністю або частково поновлено судом апеляційної інстанції.
Наведене вище свідчить, що Конституційний Суд розширив права обвинуваченого на апеляційне оскарження ухвали, якою обмежено його право на свободу, а не наділив і не мав на меті наділити прокурора таким правом, оскільки оскарження прокурором ухвали про продовження строку тримання під вартою може призвести до погіршення становища обвинуваченого.
Отже, за рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 право на окреме оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті має лише особа, чиє право обмежено, – обвинувачений, його захисник, законний представник; інші учасники судового провадження, у тому числі і прокурор, не мають права подавати апеляційну скаргу на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті.
Обставини справи
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 19 вересня 2019 року застосований стосовно обвинувачених запобіжний захід у вигліді тримання під вартою продовжив до 17 листопада 2019 року включно із застосуванням застави.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказану ухвалу суду першої інстанції та повернув апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги прокурора, суд у мотивувальній частині ухвали зазначив, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права на оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження, та дійшов висновку про необхідність повернення вказаної скарги.
Верховний Суд розбирався, як правильно звільняти прокурорів.
также читайте:
- Невикористання торговельної марки, як підстава дострокового припинення дії свідоцтва
- Допомога українським заробітчанам: зареєстровано новий законопроект
- Ипотека и переход права собственности на объекты недвижимости: проблемные вопросы для нотариусов
- Що є доказом неналежного інформування сторони про виклик до суду: рішення ВС
