Права дитини — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини
Яке ж реальне забезпечення прав дітей?
Чи настправді в Україні можна відбувати себе захищеним?
Чи кожна дитина має право на майбутнє?
Відзначемо найголовініше:
В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.
З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.
Негативним є:
- висока дитяча смертність,
- рівень забезпечення охорони дитячого здоров’я,
- недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,
- неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.
Актуальні проблеми:
- запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
- розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
- посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров’я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
- запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна комісія з захисту прав людини ( IHRC ).
Українське законодавство з питань прав дитини
- Конституція України
- Сімейний кодекс України
- Цивільний кодекс України
- Конвенція «Про права дитини» ратифікована ВРУ 27.02.1991
- Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»
- Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
- Закон України «Про охорону дитинства»
Для початку нагадаємо, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом. (Всесвітня декларація прав людини. Стаття 25).
Дитина має право:
- Право на життя. Право на ім’я.
- Право на громадянство.
- Право на відсутність дискримінації.
- Право на свободу совісті і релігійних переконань.
- Право на життя з батьками.
- Право на працю.
- Право на відпочинок.
- Право на захист життя та здоров’я.
- Право на освіту.
- Право на відсутність рабства.
- Право на житло.
- Право на свободу слова.
- Право на отримання іинформації.
- Право корисування досягненнями культуры.
- Право створювати сім’ю.
- Право участі у науково-технічній та художній творчості.
Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку.
Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла.
Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок.
Шестирічний громадянин має право:
- відвідувати школу;
- самостійно заключати дрібні побутові угоди.
Десятирічний громадянин:
- дає згоду на зміну свого імені та прізвища;
- дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або відновлення батьківських прав своїх батьків;
- висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу,він хотів би жити;
- має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду;
- може вступати в дитячі суспільні об’єднання.
Чотирнадцятирічний громадянин:
- може вибирати місце проживання (за згодою батьків);
- має право за згодою батьків укладати будь-які угоди;
- здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;
- допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);
- має право вимагати відміни усиновлення;
- може навчатися водінню мотоцикла;
- має право управляти велосипедом під час руху дорогами;
- несе карну відповідальність за деякі злочини;
- несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду;
- може бути виключений зі школи за порушення.
П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень).
Шістнадцятирічний громадянин має право:
- отримати паспорт;
- взяти шлюб при наявності поважних причин;
- управляти мопедом при їзді по дорогах;
- навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора;
- заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин;
- підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення.
Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво).
У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на себе будь-які обов’язки.
Остались вопросы? Обращайтесь!
