Право на пенсію та її одержання не може пов’язуватися з місцем проживання людини.
Обставини зразкової справи
У січні 2018 року пенсіонерка звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України, в якому просила визнати неправомірним припинення виплат призначеної їй пенсії та поновити їх.
На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що у зв’язку з проведенням АТО вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до Бахмутського району Донецької області, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Однак, як зазначається у листі Управління ПФУ, «у зв’язку з проведенням верифікації за списками СБУ з 1 квітня 2017 року виплату пенсії за пенсійною справою позивачки призупинено до з’ясування».
Рішення Касаційного адміністративного суду
17 січня 2018 року суддя Донецького окружного адміністративного суду Т.Загацька відкрила провадження у справі і згодом в порядку ст.290 Кодексу адміністративного судочинства направила до Касаційного адміністративного суду подання про розгляд Верховним Судом цієї типової справи як зразкової.
1 березня 2018 року колегія суддів КАС (судді Т.Анцупова, М.Гімон, Н.Коваленко, В.Кравчук, О.Стародуб) відкрила провадження у зразковій адміністративній справі, а рішенням від 3 травня 2018 року задовольнила позов у повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши розпорядження Управління ПФУ про припинення виплати позивачці призначеної їй пенсії за віком.
При цьому суд зауважив, що висновки у цій зразковій справі не підлягають застосуванню при розгляді позовів внутрішньо переміщених осіб, якщо нарахування та виплату їм пенсії припинено за рішенням територіальних органів ПФУ з підстав, передбачених п.1, п.3-5 ч.1 ст.49 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на день прийняття цього рішення.
Не погодившись з висновком Касаційного адмінсуду, відповідач звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення КАС ВС та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позовних вимог.
На думку представників Управління ПФУ, суд першої безпідставно не врахував положення ч.2 ст. 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.10 та ст.20 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанов КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з якими пенсія виплачується в разі фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації, вказаним у довідці департаменту соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Скаржник також вказував на те, що позивачка не зверталась до Управління ПФУ із заявою про поновлення виплати їй пенсії та документами про фактичне місце проживання після припинення виплати пенсії.
Правова позиція Великої Палати
В судовому засіданні, що відбулося 4 вересня 2018 року, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення, однак жодних порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення, не виявила.
«Нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат є ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері цих правовідносин застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Наведений у ст.49 зазначеного закону перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Проте згідно з наявною в матеріалах справи копією листа Управління ПФУ виплата пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року «була призупинена у зв’язку з проведенням верифікації за списками СБУ з підстав перевірки місця фактичного проживання». Водночас Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як проведення верифікації за списками СБУ», — зазначається у постанові ВП ВС від 4 вересня 2018 року.
Крім того, у своєму рішенні Велика Палата зазначила, що право на пенсію та її одержання не може пов’язуватися з місцем проживання людини.
«Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній уряду України території. Правовий зв’язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов’язки, підтверджується фактом набуття громадянства», — констатує ВП ВС.
Таким чином, розглянувши апеляційну скаргу відповідача, Велика Палата визнала рішення КАС як суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а тому залишив його без змін.
Источник: sud.ua
Читайте также:
- Верховний Суд висловився щодо підстав та порядку стягнення виконавчого збору
- Притягнення органами ДАБІ особи до відповідальності: позиція Верховного Суду щодо процедури
Остались вопросы? Обращайтесь!
